«Народжений для театру» | До дня народження заслуженого артиста України Володимира Рєпіна

«Народжений для театру» | До дня народження заслуженого артиста України Володимира Рєпіна

         Ім’я Володимира Олександровича Рєпіна добре відоме кожному білоцерківцю. Лише на сцені театру він відслужив більше 50 років. Був учасником багатьох культурно-просвітницьких заходів, радо зустрічався з молоддю, писав книги, популяризував театральне мистецтво.

         Народився він  3 липня 1931 року в м. Бердичеві Житомирської області у  сільській родині. Прекрасні українські мелодії вели його життєвими дорогами від народження. Професія артиста здавалася йому чимось недосяжним. Але вроджений артистизм, сценічний шарм, вимогливість до себе і праця до самопожертви зробили мрію реальністю.

         Навчався у театральній студії при Бердичівському міському театрі, де й працював згодом актором. А в 1962 році актор приїхав до міста Білої Церкви. Йому сподобався творчий колектив театру, і  тоді вирішив для себе , що працюватиме  тут завжди,  він прийшов на службу у Київський обласний музично-драматичний театр ім. П. К. Саксаганського. Адже, на думку театрала, людина проявляє себе там, де вона постійно працює. У 1978 році заочно закінчив театрознавчий факультет Київського театрального із посадою завідувача літературною частиною. За цей час актором було зіграно понад 230 ролей. Автор книг «Театр як життя» 2009 р. та «Шлях до сцени» 2011 р.

         Володимир Рєпін – Майстер з великої літери. Він імпозантний, велемовний чоловік, здавався величним і недосяжним, але насправді він був великодушним, приємним і доступним у спілкуванні. Сотні зіграних ролей у виставах, концертах. Милий Трохим у «Наймичці» Т.Г.Шевченка, зациклений Капалан у п’єсі О. Фредро «Дама і гусари», характерний Кандзюба у «Сватанні на Гончарівці», манірний, недалекий і пихатий пан Кочержинський у «Зізі» М.Кропивницького, заклопотаний дідусь у виставі А.Касоне «Дерева помирають стоячи». Він самотужки створює образи О.Пушкіна і І.Мазепи ( за романом місцевого поета А.Гудими «Сповідь Мазепи»).

         За блискучий виступ у моновиставі «Крак!!!» 1998 року на IV Міжнародному фестивалі камерних і моновистав «Київська парсуна» Володимиру Олександровичу Рєпіну було присвоєне звання лауреата фестивалю «Київська парсуна».

         21 лютого 2002 року під час святкування 70-річчя Київської області в залі національного Палацу «Україна» Президент України Леонід Кучма вручив Рєпіну нагрудний знак та посвідчення заслуженого артиста України із написом: за вагомий внесок у пропаганду українського мистецтва та високу виконавську майстерність у створенні високохудожніх образів; присвоєно звання Заслуженого артиста України.

         За свою творчу діяльність Володимир Олександрович Рєпін отримав нагороди: орден «За заслуги» ІІІ ступеня, медалі «За трудову доблесть» і «Ветеран праці», відзнаку міського голови «За заслуги перед містом», багато Почесних грамот і подяк за професійну майстерність і безкорисливу відданість українському театральному мистецтву. 10 вересня 2009 р. його ім’я занесено до Золотого Фонду Білої Церкви.

         Рєпін Володимир Олександрович не лише талановита особистість, митець, він філософ, мудрець, людина, яка любила Білоцерківщину. Хочеться, щоб люди знали про тих, хто заслуговує на повагу, хто своєю талановитою грою  дбав про прекрасний світ мистецтва, бо без духовності, без творчості, без прагнення до прекрасного життя є безцільним.

         28 квітня 2019 року життя талановитого митця обірвалося.