22 травня 2015 року о 17.00 у Білоцерківському краєзнавчому музеї відбулося театралізоване дійство «Мандри до вершини гітарного соло»,

Вечір був присвячений нашому земляку Євгенію Потоцькому – рок-музиканту, композитору, співаку, аранжувальнику, заслуженому працівнику культури, солісту білоцерківського гурту «Странники».

Під час захоплюючого дійства, за участю працівників музею, музикантів та друзів пана Євгена всі присутні поринули у буремні 90-ті, у той нетривалий проміжок, коли яскравим світлом спалахнула зірка, впевнено прокрокувала по вершинам музичного Олімпу, «вибухнувши» кількома альбомами, покинула наш світ, залишившись жити у легендах.

Євгеній Потоцький – народився 4 січня 1960 р. у м. Біла Церква, жив на вулиці Чуйкова, навчався в школі №7. Коли Євгену виповнилося шість років бабуся подарувала йому піаніно, з цього почалася його закоханість у музику. Згодом було навчання у музичній школі №1. Він мав винятковий слух, успішно закінчив Київське державне вище музичне училище імені Р.М. Глієра по класу скрипки, однак, до кінця навчання грав на 12-ти музичних інструментах, хоча перевагу віддавав клавішним. Ці вміння стали гарною основою для створення в подальшому вокально-інструментального ансамблю.

Свої перші пісні композитор почав писати у 1980-х роках. З юності він захоплювався гуртами Бітлз, Слейд, Роллінг Стоунз, Лед Зеппелін, Квін, і тому перші зразки композицій Потоцького були створені саме під їх впливом. Навіть перша пісня «Колдунья» написана в стилі Пола Маккартні. Тоді молодий музикант не уявляв, що через багато років соліст всесвітньо відомої групи «Назарет» Дан МакКафферті так скаже про нього: «Євгеній Потоцький – це супер-атомна музична бомба!». Випало на його долю деякий час працювати у колективі Алли Пугачової у Москві. Євгеній, надаючи перевагу року і його сучасним тенденціям, все ж дуже цінував класичну музику, а його улюбленими композиторами залишались Бетховен, Вівальді, Паганіні, Бізе та ін.

Справжнє прізвище Євгенія Леонідовича було Семененко, але коли Україна стала незалежною, він підняв документи архівів і довів, що він прямий потомок польської династії роду Потоцьких, історія якого тісно пов’язана з Білою Церквою. Євген залишив помітний слід у культурі нашого міста. Його ім’я та творчість відомі далеко за межами України, касети розійшлися не лише по всьому колишньому Радянському Союзу, а й по інших країнах світу.

14 червня 2001 р. перестало битися серце музиканта. В одному інтерв’ю гітарист «Странников» Дмитро Четвергов сказав: "Євген Потоцький – чудовий музикант і вокаліст від Бога! На превеликий жаль, його вже немає в живих. Але він встиг залишити багато хорошої музики та чудові пісні».

На вечорі пам’яті Євгенія Потоцького прозвучали пісні у виконанні його учениці, прихильниці, колеги по сцені,  співачки – Людмили Саливінської-Шестерняк та талановитого молодого співака Ігоря Фощанки.

Після завершення театралізованого дійства, з нагоди Міжнародного дня музеїв талановитий колектив привітали з професійним святом почесні гості: заступник начальника Управління культури, національностей та релігій Корецька Л. І., помічник начальника управління  Матвієнко К. С., заступник міського голови Антонюк М.А., Голова Білоцерківської райдержадміністрації Маршалок В.А., помічники народного депутата Марченка О.О. – Постаєва М.О., Хозєєв О., колеги із Ржищівського археолого-краєзнавчого музею, друзі та шанувальники музейної справи. Заступник міського голови Антонюк М.А. вручив директору Діденко Л.М. «Почесну відзнаку» за заслуги перед містом. Також були нагороджені грамотами, подяками цінними подарунками працівники музею: Ірина Шевчук, Вікторія Петренко, Олена Собко, Ярослав Семашко, Світлана Поплавська, Тетяна Семида, Тетяна Дворецька, Наталія Любацька та ін.

          Білоцерківський краєзнавчий музей сьогодні – це не лише скарбниця історичних, мистецьких і духовних цінностей, а й культурний осередок, де можна побачити цікаве дійство і навіть стати його учасником.

Огкомітет музею

 

 

• 
• 
• 
• 
• 
•