Історія одного експоната

Вірний бойовий товариш скіфа - меч акінак.

                          ...Акінак незмінно був з собою,

                     Луки, стріли, списи у руках –

                                 Скіф тримав в порядку свою зброю,

                   Володів без промаху в боях!

 

                                       Людмила Дзвонок «Чим ваблять скіфи»

 

В експозиції Білоцерківського краєзнавчого музею знаходиться експонат, що є визначальним для своєї епохи – меч-акінак. Більшість акінаків знаходять на курганах або як випадкові знахідки. Подібних офіційних знахідок не так і багато на території Київщини, що по своєму робить цей артефакт унікальним.

Акінак (грец. ἀκῑνάκης) – короткий залізний меч (40 – 70 см), вага до 2 кг, допоміжне озброєння кочових народів (скіфів, сарматів) в І тисячолітті до н.е. Акінак має дволезовий клинок, що звужується до вістря. Акінак був характерним типом холодної зброї, яким користувались скіфи впродовж усієї своєї історії (VII – ІІІ ст. до н.е).

         Не дивлячись на те, що акінак вважається зброєю скіфів, у бою він відігравав другорядну роль. Це, у першу чергу, було пов’язано з військовою тактикою. Скіфи воліли до тактики дистанційного бою, бо були зраковими кіннотниками і відмінними стрілками з луку. Легка кавалерія атакувала ворога здалеку, намагаючись не зближатись зі супротивником на близьку відстань. Акінак у бою використовувався зрідка. Власник акінака вважався благородною людиною й улюбленцем богів. Використовувався меч і в ритуальних дійствах, не рідко був центром капища на високому кургані.

      Акінак є одним з елементів, так званої, скіфської тріади (комплексу предметів, характерних для скіфської культури), до якої також увійшли кінське спорядження і звіриний стиль.

Акінак один з перших експонатів новоствореного Білоцерківського музею в 1924 р., з приватної колекції засновника музею Дроздова Л.С.

Місце знахідки: Південна Київщина, 1920-ті роки.