Українське гончарне мистецтво має багатовікові традиції. Його коріння сягають часів трипільської доби, і, незважаючи на розвиток технологій у ХХ столітті, сьогодні керамічний посуд, виготовлений у традиційний спосіб, продовжує розвивати багатовікові традиції народних художніх промислів.

Горщики «близнюки», «близнята», «горнята-двійнята» - унікальний витвір мистецтва, колись поширений у побуті українських селян.
Здавна горщик був основним видом посуду в українців. Він навіть виступав своєрідним символічним уособленням гончарства.

Горнята «близнята» широко  використовувалися у селянському побуті, проте вони не були пригодні для приготування страв,  ними носили їжу членам родини які працювали на полі.  В один горщик насипали борщ, а в другий - кашу чи вареники. На Святвечір малі хрещеники носили в них хрещеним батькам кутю і узвар.

Горщики «близнюки» являють собою два невеликі горщики, з'єднані докупи, з ручкою-кільцем на дотичних вінцях. Отвори закривалися череп’яними покришками або фігурною дерев’яною кришечкою.

При купівлі горщика треба було його добре простукати, щоб горщик «подав голос». Якщо звук глухий, то борщ , або куліш будуть тхнути глиною. Купували жінки  "близнюки" раз на рік, або через рік.  За часте користування  влітку вони билися або надщерблювалися. А такого тримати в хаті - погана прикмета: до сварки, злиднів, хвороби.

Щойно придбані "близнята" господиня всередині обливала розведеним житнім борошном і випалювала в печі. Після того він не пропускав воду, був міцним і довго служив.

Горнята-двійнята гончарі робили майже по всій Україні. "Близнюки" були "чисті" - гола глина - або полив'яні. Іноді вінця, шийку й плечі  покривали орнаментом - смужками, кривульками, бігунками, зубчиками. Наносили їх червоно-коричневою, білою або чорною фарбами. Орнамент-оберіг нібито захищав їжу від зурочень і надавав їй цілющої сили.  Мати дитини пила непочату воду з «близнят», щоб було багато молока.

Етнографічна  колекція Білоцерківського краєзнавчого музею налічує п’ять горщиків «близнят», які надійшли з різних куточків Південної Київщини:

- с. Віта Поштова Васильківський р-н. 1973 р.

- с. Шкарівка Білоцерківський р-н. 1989 р.

- м.Володарка 1975 р.

 

 

Особливої уваги заслуговує горщик «Близнята», знайдений  1927 року  в приміщенні церкви  с. Дибинці (гончарний центр ХІХ-ХХ ст.). Горщик має напис «Еще не благословенная пшеница» - на лівому горщику, «Благословенная» - на правому. Судячи з невеликого  розміру «близнюка»,  можемо зробити висновок, що ця річ  культова і використовувалася під час релігійних обрядів. А саме під час  «Подяки» на свято врожаю, присвяченому зібраному врожаю, родючості і сімейному затишку.  В цей день прославляли і дякували Богородиці за зібраний врожай.

Під час подорожі музеєм, в частині експозиції «Селянський побут ХІХ ст.», ви можете побачити один із горщиків «близнят» з  фондової колекції Білоцерківського  краєзнавчого музею.

Ось такий він, глиняний горщик-довгожитель.  Ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та передати нашим нащадкам, щоб не перервався зв’язок поколінь та збереглася  генетична пам’ять нашого народу.