У культурі практично будь-якого народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. Вишиванка - яскравий приклад і підтвердження цьому. Вона є – своєрідним унікальним кодом українського етносу, що яскраво відображає особливу національну традицію народу. Всесвітній день вишиванки відзначається щороку в третій четвер травня. У 2021 році він припадає на 20 травня. Цьогоріч цьому прекрасному святу – вже 15 років.

        Вперше День вишиванки запропонувала відзначати одна зі студенток факультету історії Чернівецького національного університету в 2006 році, яку надихав національний костюм, а всенародну любов і масштаб святкування отримало з 2010 року. Вважається, що запровадив моду на вишиванку в Європі відомий український поет і прозаїк Іван Франко. Саме він поєднав костюм і вишиту сорочку.

        Всесвітній день вишиванки – свято, що не прив’язане до жодного державного чи релігійного. Воно покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу.

        Колекція вишиванок КЗ КОР «Білоцерківський краєзнавчий музей» налічує близько 150 вишитих автентичних українських народних сорочок. Вона  почала формуватися з моменту створення музею. Частина вишитих чоловічих та жіночих сорочок надійшла іще в довоєнний час, переважно це меморіальні речі. Особливо активний збір сорочок розпочався у 1960-1970 рр., коли стало зрозуміло, що прекрасні витвори поступово відходять в історію. Саме в цей час були організовані етнографічні експедиції по районах нашого краю: Кагарлицький, Тетіївський, Васильківський та інші.  Значна  кількість сорочок виявлена безпосередньо в  місті Біла Церква. У збірці музею представлені також вишиті сорочки сусідніх областей, які мають значні відмінності крою, характеру вишивки, кольорової гами, елементів декору в порівнянні із сорочками Середньої Наддніпрянщини. Формування колекції продовжується і сьогодні, хоча не так активно.  Остання жіноча сорочка надійшла до музею у 2019  із с. Стрітівка, Кагарлицького району. Автор вишивки Воропай О. С. – жителька села.  Сорочка має класичний крій та  оригінальну вишивку.

        В музеї зберігається понад 100 зразків жіночих сорочок, понад  40 одиниць чоловічих вишитих сорочок та декілька дитячих. Крій сорочок тривалий час був стабільним, не змінювався. Хоча деякі регіони мали свої відмінності. Жіночі сорочки умовно можна розділити на три групи: традиційна домоткана додільна сорочка із конопляного полотна, сорочки пошиті із фабричного краму та сорочки, які з часом були перешиті.  Для сорочок Наддніпрянщини характерні такі елементи крою як пишний широкий рукав, часто на манжеті, різноманітні види коміра, уставка та ластовиця  на рукавах, пазушка. Витвором мистецтва на кожній сорочці є вишивка,  найчастіше це вишивка гладь та хрестик, типова кольорова гама – червоні та чорні нитки.

        На сорочках нашого краю переважають вишиті рослино-квіткові композиції, до яких досить часто включали різні геометричні мотиви: ромб, спіраль, косі смуги, тощо.  Часто вишита композиція жіночої сорочки замикається трояндовими мотивами, хоча є в колекції і чоловіча сорочка вишита трояндовими квітками.  Відносно чоловічих сорочок потрібно відмітити деяке розмаїття їх оформлення та прикрас, особливо відрізняються по типу коміра та по характеру оздоблення вишивкою. Чоловічі сорочки часто представлені як меморіальні речі відомих людей. 

        Здавна вишиванка вважається оберегом від усього лихого, що може статися в людському житті, виступає символом краси та міцного здоров’я, щасливої долі.

        День вишиванки — всеукраїнське свято, покликане зберегти та популяризувати традиції носіння національного одягу в повсякденному житті. Цього дня українців закликають доповнити звичний гардероб вишиванкою або будь-яким елементом традиційного костюму. Тож долучайтеся до акції — одягайте вишиванку та пам’ятайте культурні традиції власного народу!

        18 травня, у КЗ КОР «Білоцерківський краєзнавчий музей» відбувся День відкритих дверей з нагоди Міжнародного  дня музеїв.

        Білоцерківський краєзнавчий музей,  заснований у 1924 році, на сьогодні є науково-методичним центром Правобережної Київщини, осередком культури та краєзнавства. Нині музейна збірка складає понад 96 тисяч одиниць зберігання. Це духовний осередок, який гуртує поціновувачів історичної спадщини   та  об’єднує багатьох творчих   людей. Тут поєднується минуле, сьогодення й майбутнє, виховується почуття прекрасного, повага до народних традицій і любов до національного мистецтва.

        В музеї цього дня було людно,  понад 500 білоцерківців різного віку( з дотриманням усіх карантинних вимог) мали можливість ознайомитися з історією свята, із зародженням музейної справи  на  Білоцерківщині, оглянути музейну експозицію, тематичні виставки, насолодитися високим мистецтвом у картинних галереях, поспілкуватися один з одним стосовно історичних подій в Україні та зробити фото з улюбленими експонатами. Під час екскурсій відвідувачі ставили багато запитань, які переростали у жваві дискусії, що є я засобом музейної комунікації,  та готовністю людей сприймати і досліджувати  непрості питання розвитку нашої історії, культури та духовності.

        Дякуємо всім відвідувачам, які в цей святковий  день були  з нами!

18 травня – День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу

        В цей день в Україні і світі  вшановують пам’ять жертв депортації кримських татар, яка призвела до масових людських жертв, завдавши непоправної шкоди кримськотатарському народу, трагічним чином вплинувши на його історичний шлях. Згідно з постановою Верховної Ради України №792-VIII від 12.11.2015 року, депортація кримських татар 1944 року визнана геноцидом.

        До цього дня КЗ КОР «Білоцерківський краєзнавчий музей» презентує тематичну міні-виставку та онлайн-проєкт   «Депортація кримських татар у роки Другої світової війни», в якій висвітлено жахливе свавілля радянської влади, статистичні дані депортованих кримських татар та представників інших народів, і весь той біль, який довелося пережити людям, яких змусили покинути рідну домівку.

        18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар, в результаті якої було виселено 180 014 осіб. Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Згідно з даними Українського інституту національної пам'яті, протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар.

        Після депортації радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на стандартні радянські назви.

        Депортація кримських татар – один із страшних прикладів злочинів радянського режиму, вчинених ним під час Другої світової війни.

        Пам’ятаймо про цю трагедію! Підтримуймо кримськотатарський народ у цей непростий час!