Кожного року в березні Україна відзначає Шевченківські дні. З нагоди 207-річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка КЗ КОР «Білоцерківський краєзнавчий музей» презентує тематичну виставку «Шляхами Кобзаря», яку напередодні  відвідали студенти Білоцерківського педагогічного коледжу.

        З ім’ям Т.Г. Шевченка пов’язана історія  Білої Церкви, де неодноразово побував великий Кобзар. Свої враження про наше містечко він відобразив у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» (1856 р.).

        У  Білій Церкві жили   вірні друзі Т.Г. Шевченка: М.К. Чалий (1816–1907) – відомий український педагог, член редколегії журналу “Киевская старина», директор Білоцерківської гімназії та І.М. Сошенко (1807–1876) – земляк Т. Шевченка, художник та викладач гімназії, який першим звернув увагу на художній талант митця та організував його викуп із кріпацтва.

        У червні 1846 року Т. Шевченко у складі археологічної комісії разом із професором І. Іванишиним та художником О. Сенчило-Стефановським протягом місяця брав участь у роботі науково-археологічної експедиції та розкопках кургану Перепет під Фастовом, де замальовував кургани, селян, учасників розкопок (збереглося дев’ять його малюнків).

        Працюючи художником археографічної комісії, Т. Шевченко замальовував пам’ятки історії, старовинні церкви. У нашому містечку він зробив малюнок  найстарішої  Микільської церкви, яка була закладена 25 серпня 1706 року гетьманом Іваном Мазепою та білоцерківським полковником Костянтином Мокієвським.

        На виставці представлені копії картин,   колекція автопортретів Т.Г. Шевченка, рідкісні видання його творів, що є важливим джерелом вивчення образотворчого мистецтва та  історії української культури. 

        Під час екскурсії студенти  познайомилися  з художньою творчістю Кобзаря, в якій відображено життєвий та творчий  шлях Тараса Григоровича: часи його навчання в Петербурзькій академії мистецтв, подорожування його по Україні, перебування на Київщині, період заслання в  Казахстані та  вшанування пам’яті Кобзаря.

        Великий Кобзар був вірним і відданим сином українського народу, натхненним співцем рідного краю. Високохудожнім словом він виразив душу українців, їхнє непереборне прагнення до волі, світ поетичних уявлень, потяг до всього прекрасного, піднесеного, величного. Шевченко жив інтересами свого народу, разом із ним боровся проти зла й неправди.  Він був справжній митець, його називають поборником правди і свободи.

        Тож, шануймо Великого Кобзаря і його непорушні заповіти синам і дочкам нашої славної України!

21 ЛЮТОГО – РІЧНИЦЯ НАРОДЖЕННЯ

ВІКЕНТІЯ В’ЯЧЕСЛАВОВИЧА ХВОЙКИ

9 [21] лютого 1850 р. — 20 жовтня [2 листопада] 1914 р.

«з незапам'ятних часів протягом цілих віків жив осілий землеробський народ арійського походження, у якому я вбачаю тільки наших предків-слов'ян, і, крім того, вважаю його терен європейською прабатьківщиною»

В. Хвойка «До питання про слов'ян» 

Український археолог чеського походження Вікентій В’ячеславович Хвойка, народжений як Vincenc Chvojka, на світ з’явився у селі Семин (Semín), Австрійська імперія. Його незаможна родина з нижньо-полабських селян.

Закінчивши комерційне училище і Хрудимі, у 1874 р. юнак вирушив до Праги.

Долю змінила, як свідчить легенда, одна зустріч. У 1876 р. юнак зустрів родину українського дворянина Александрова, яка дорогою з Парижа до Києва зупинилася перепочити в столиці Богемії. Палка любов до вродливої дочки подорожуючого аристократа змусила 26-річного Вінсента вирушити світ за очі. Так він опинився в Києві.

Не маючи спеціальної освіти ні історичного, ні археологічною профілю, на початку 1890-х рр. як самоук Вікентій Хвойка приступився до практичної археології. У становленні вченого посприяли тісні стосунки із обізнаними колегами – українським істориком, археологом, етнографом, професором - Володимиром Антоновичем (1834-1908) та українським антропологом, етнографом, археологом, автором першої загальної науково обґрунтованої концепції антропологічного складу українців Федором Вовком (1847-1918). Спираючись виключно на безсистемні знання та багаторічний досвід подорожей, завдяки наполегливій праці, невтомному оптимізму і винятковій цілеспрямованості, Вікентій Хвойка здійснив низку розкопок на Наддніпрянщині.

У 1898—1900 роках провів розкопки на Середньому Придніпров'ї та відкрив могильники з трупоспаленнями в урнах, так звані поля поховань, які належать до Зарубинецької (II ст. до н. е. — II ст.) і Черняхівської (ІІ—V століття) культур,  відкрив перше трипільське поселення на території сучасної України у 1893—1894 роках на вулиці Кирилівській, 55, у Києві. 

Відіграв велику роль у заснуванні в 1899 році Київського музею старожитностей та мистецтв  - тепер це Національний музей історії На археологічних розкопках Трипільської культури  України. Хвойка був першим хранителем його археологічного відділу. Досліджував пам'ятки східних слов'ян, зокрема поселення VII–VIII століть у Пастирському городищі та могильниках сіверян у селі Броварки на Гадяччині, доводячи автохтонність слов'янського населення Середнього Придніпров'я.

Значну увагу присвятив дослідженню Київської Русі, особливо Києву, де здійснив розкопки на горі Киселівці (1894 рік), Старокиївській горі (1907–1908 роки), Вікентій Хвойка був дійсним членом 11 наукових товариств.

У КЗ КОР «Білоцерківський краєзнавчий музей» діють дві постійні археологічні виставки на яких представлено понад 1 500 археологічних артефакти, у тому числі культур, які були досліджені Вікентієм Хвойкою. Запрошуємо усіх бажаючих до перегляду.

18 лютого 2021 р. у приміщенні Білоцерківського краєзнавчого музею пройшли LIV (54) краєзнавчі читання, на яких учасники зустрічі торкнулися багатьох цікавих тем з історії Білої Церкви та прилеглих населених пунктів.

Зокрема, було заслухано наступні теми:

Олексій Стародуб, старший науковий співробітник Білоцерківського краєзнавчого музею, провідний редактор Білоцерківської міської ЦБС.

Рокитнянська римо-католицька парафія Києво-Васильківського деканату станом на 1840 рік 

Євген Чернецький, кандидат історичних наук, завідуючий відділом інформаційно-краєзнавчої роботи Білоцерківської міської ЦБС, старший науковий співробітник Білоцерківського краєзнавчого музею.

Стан збереження річних комплектів газети “Киевские губернские ведомости” наприкінці XIX ст. у світлі краєзнавчих зацікавлень Олександра Феофановича Лебединцева 

Олександр Ярмола, кандидат філософських наук, доцент кафедри теоретико-правових та соціально-гуманітарних дисциплін БНА;  Катерина Велика,  асистент кафедри іноземних мов БНАУ

Білоцерківський сільськогосподарський технікум в 1923–1924 навчальному році

Олександр Мартиненко, редактор І-ої категорії історико-краєзнавчої роботи Білоцерківської міської ЦБС; Олена Поліщук, старший лаборант музею БНАУ

«Провал» американської розвідки. До 100-річчя перебування ескадрильї Косцюшка у Білій Церкві

Володимир Перерва,  кандидат історичних наук, доцент кафедри педагогіки, психології та менеджменту освіти КНЗ КОР «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів», почесний краєзнавець України, член правління Київської обласної організації Національної спілки краєзнавців України

Шкільний заповіт у містечку Хабному 

Сергій Бурлака, кандидат історичних наук, доцент правознавства Білоцерківського інституту економіки та розвитку ВМУРЛ «Україна», старший науковий співробітник Білоцерківського краєзнавчого музею.

Павло Гайдученко – керівник “Козачої Ради Правобережної України”

Ігор Лалак, член Національної спілки архітекторів України; Віктор Самойленко,  краєзнавець

Гора Божа чи Божа гора.

Після виступу та жвавої дискусії доповідачі відповідали на запитання присутніх.

Згодом, кожен бажаючий зможе ознайомитися з повним текстом всіх доповідей, придбавши брошуру краєзнавчих читань на касі музею.